Нещодавно до нашої компанії приєднався Любомир Кузенко – він очолив відділ Front End напрямку в ISsoft Ukraine, має амбітні плани щодо розвитку проектів та професійного росту спеціалістів на них. Як пройшов перший місяць з нами, про “work-life balance” та правило, що допомагає бути в ресурсі – читайте у новому інтерв’ю.
;Любомир Кузенко, Front End Department Manager :
Розкажи, будь ласка, як тобі працюється в ISsoft Ukraine?
— Зараз у мене період налаштування процесів, знайомства з командою та активної комунікації по новому проекту. Насправді цей період не є простий, але я розумію, що це нормально і як Департмент менеджер маю зробити так, щоб ми розпочали з максимально вдалої співпраці. У компанії я також буду group-менеджером, тобто допомагатиму з професійним розвитком колег. У цьому напрямку вже теж розпочав певні кроки.
Наскільки ти завантажений і виснажуєшся?
— Коли я працював суто над технічними задачами, то за якийсь час бачив результат своєї роботи. Зараз же 90% часу я налаштовую процеси, організовую структурно усі моменти і це виснажує значно більше, ніж писання кодів. Добре, що більшість моїх мітингів ввечері і для того, щоб мати енергію – я виїжджаю на велосипеді і заряджаюсь.
Що тебе надихає?
— У роботі – це команда. Коли з людьми можливо обговорити задачі і повирішувати різні проблеми, то це мотивує рухатись далі.
Як ти відпочиваєш від робочих задач?
— Вже давно зрозумів, що для продуктивності у роботі потрібно мати ресурс, підтримувати його. У моєму випадку – це можливість вранці, коли ще є вдосталь енергії, потренуватись на велосипеді. Тоді позитивні емоції допомагають працювати над всіма задачами значно легше. І ще одна річ, яка допомагає відновитись та відволіктись від усіх задач – це вихід на природу (чи то в гори, чи просто за місто). Ці речі для мене працюють вже не один рік.
Чи підтримують тебе рідні у твоєму способі відпочинку?
— Підтримують, але не відпускають … Жартую)) У моєї донечки теж є велосипед і ми любимо також покататись по місту, можемо й до 10 км накатати. А от син ще малий, поки чекаю, щоб підріс. В цілому, мене підтримують рідні. Та й я завжди маю ліміт, розумію скільки часу є для поїздки і відповідально повертаюсь до «дедлайну».
Чи було в тебе емоційне вигорання?
— Лише один раз, пов’язане з війною. Коли почалась війна – ніхто не розумів, що робиться і всі сиділи в новинах. Це, звісно ж, виснажувало. Не було сили нічого робити та й не хотілось. Тепер вже більше адаптувався до життя у час війни і розумію, що потрібно працювати, щоб підтримувати нашу країну.
Які види спорту ти вже спробував?
— Я колись ходив в зал, потрібно було для спини. Але згодом зрозумів, що будь-яке тренування займає таку ж кількість часу як і велоспорт, але мотивації дає значно менше. Коли я кудись їду – то мене насправді наповнюють емоції та ресурс.
Чи маєш якісь особисті рекорди?
— Я їжджу не для рекордів. Темп і дистанція не мають значення. Мені просто важливо їхати і заряджатись.
Невже немає якогось рекорду: найдовший чи найтриваліший заїзд?
— 45 км, але знову ж таки це не для визнання.
Які у тебе плани в роботі та відпочинку
— Розвивати новий проект, якщо говорити про роботу.
А щодо хоббі – то у мене в планах зайнятись байкпекінгом: їдеш на тиждень, береш усе з собою, зупиняєшся з наметом і ночуєш. Вранці все спаковуєш і далі в дорогу. Так можна їхати й без намету, але планувати свою подорож від готелю до готелю.
Також дуже хочу купити новий велосипед і покатитись не лише в Карпатах, а й закордон. Впевнений, що мені це все вдасться.
